1

Слово "УкРАїна"- з  неоліту

  Архів  " Родовідної книги села Потіївки на Білоцерківщині "

Людина  -  нероздільна складова природнього світу Землі і від нього залежна.

Прагнення людини отримати ступені свободи в поведінці спонукають  її  до розвитку .

Цивілізаційний  розвиток людини умовно розбитий  на  епохи. В епоху палеоліту  ( кам'яного віку )  найважливішою природньою умовою існування людини була  бігуча вода. Вона стала символом епохи, а в лексиці пращурів українців укорінилася  словом  " Бог ".                 (Авторське обгрунтування в попередній статті  "... і це слово було  Бог "  www.rodovid-bigucha.at.ua )

Обожнення - возвеличення найважливішої умови існування людини на певному етапі цивілізаційного розвитку є обов'язковою умовою   подальшого розвитку.

В палеоліті основним засобом існування людини було збиральництво.  Зміна кліматичних умов призводила до кризових явищ  в  популяції людини. Самозбереження  спонукало  її  до пошуку надійних засобів існування.  Тому на заміну палеоліту   приходить   неоліт, енеоліт.  Неолітична  революція відтворювального господарства вимагала  змін в символізмі  цієї епохи, в ідеології людської культури. 

Поряд із сакральним символом  бігучої води - "Бог" для відтворювального господарства в землеробстві, тваринництві вирішальну силу набуває  помірна сила сонячної енергії - " Ласкаве сонце ". 

Новому символічному, обожнюваному образу - Ласкаве сонце пращури українців присвоїли  звучне слово " РА ".  

Слово  РА   стало кореневим  термінів - слів розгалуженої суспільної потреби сфер діяльності неолітичної людської цивілізації.

Ранок >>> РА - нок ,  щоденне народження сонця ;

Радість >>> РА + дість,  це  РА + Бог ( Дій, Дей, Дйо ) ;

Яраслав >>> я + РА + славлю ;  ми + РА + славимо ;

Райдуга >>> РА + дуга,  це   гармонійне єднання  Ласкавого сонця і Бігучої води, тобто  РАй;

Рось >>> РА + ось, це річка, в назві якої    одночасно обожнюється     бігуча вода і  ласкаве сонце в центрі  трипільської хліборобської  цивілізації ;

Раставиця >>> РА + ставити, це притока Росі ,  де по її та інших берегах ставили - прославляли скульптурні символи бога РА - " Світовиди ".

Мара  >>> Мати + РА , це мати бога РА ,  Марія.

Далі можна наводити приклади сотні  РАсинівських слів - термінів.

Зміна, або випадання голосних звуків у словотворенні українських слів, це науково обгрунтований засіб їх розгалуженого застосування.

Рід ,  Родина ,  Рада ,   це складові , організації суспільного життя українських громад.

Символ  Бога  РА   розповсюдився на світові цивілізації неолітичної, енеолітичної епох  в  Азії  ( Месопотамія, Індія ) ,  Африці ( Єгипет ) ,  всієї індоєвропейської мовної спільноти.

Чому    РА  ?  

Інтелектуальний розвиток людини,  людства ,  пращурів українців  можна  порівняти,  для усвідомлення суті  і  отримання  відповіді на питання,з розвитком мовлення  дитини. 

З погляду психології, людина запам'ятовує найкраще  те ,  що  їй  вдається досягнути найважче, великими зусиллями.  В опануванні української мови,  дитині  найскладніше освоїти  звук  " Р  ", але після досягнення мети, це  їй приносить найбільше задоволення, як найцінніше, наймиліше в її лексиці.

Подібно , пращури українців , на певному етапі розвитку обожнюючи найцінніше явище  в  їх  існуванні - Ласкаве сонце , нагородили  його найскладнішим - наймилішим  словом  " РА ". 

Симбіоз  -  об'єднання Бігучої води,  Ласкавого сонця,  Родючої землі , Розумної людини  білої Раси призвело до вибухового розвитку  , вперше на планеті  Земля ,  цивілізації Трипільців - української  цивілізації  РАйського  кРАю хлібоРОбів.

Слово  " РА " стало кореневим  слів для озвучення,  опису  основоположного всесвіту  українців неолітичної  і  наступних епох.  Схеми побудови лаконічної української мови сприяли цьому.

Це + глина ,  рога + тин ,  ягня + тин ,  Богу + слав ,  ...

І  як  Висновок  із  викладеного  .

Кореневе слово  " РА " ,  і  РА ,  як явище приРОди , створюють спосіб існування  білої  РАси  -  РАй.   Тобто , 

гармонійне об'єднання  Бігучої води ,   Ласкавого сонця, плодоРОдної  землі , тРУДолюбивої людини  у відтворювальному методі надійного забезпечення  існування  і  розвитку української людності .

Територію , на  Земній кулі ,  де склалися такі РАйські  умови життя людини  -  абоРИгени обізвали словом  "  кРАй ".

КРАй ,  в  якому  розвинулась людська цивілізація ,така як  трипільська,   абоРИгени  назвали   " кРАїна " .

Люди білої раси,  які жили  і  розвивалися в такій країні обзивали себе   "кРАянами" ,  " у(в)країнцями ",   а  суспільні єднання  українців протягом тисячолітть   " УкРАїною ".   Слава  Україні .

        Гіпотеза  з 2010 року оприлюднена в липні 2019р. .

 Сонце  РАю  -  каРАвай  -  ДАРУнок  хлібоРОбської  цивілізації. 

. . . і  це  слово  було  

"  Бог "

Біологічне життя зародилось у воді  і  існує при  її  наявності. Людина яскрава частина біосферного середовища  Землі  прив'язана до води  і  існує тільки поряд  з   водою  її  споживаючи.  Людина   прісноводна істота    споживає  придатну для     вживання   бігучу прісну воду.  Людина облаштовує свій життєвий  простір там, де знаходить надійне  джерело прісної води.     В  УкРАїні  такими     є      річки  бігучої  води,  складові  кругообігу води  в  природі  Землі. 

  Людина для існування  забезпечує себе  їжею.  Середньостатистично людина здатна існувати без твердої  їжі  декілька тижнів. На сухому голодуванні, без води, людина здатна проіснувати декілька  днів. Тому,  перевагу  в  самозбереженні людина надає  воді, яка біжить.  Поряд з ціею природньою умовою самозбереження у людини  є  загрози  її  існуванню пов'язані із виживанням у боротьбі з іншими біологічними істотами за придатне життєве середовище.  А також загрози від  різких змін природнього середовища.

На  початку  цивілізаційного руху при повній чи обмеженій відсутності засобів захисту, окрім  кия - палиці, людина надавала перевагу в самозбереженні   -  втечі.  В соціальному середовищі  предок укРАїнців змушений був придумати  мобілізуюче слово для проголошення такої  захисної дії.  І  це було дієслово   " б і г т и ".

Два  корінних,  одночасних  фактори   самозбереження   людини  -  бігуча  людина  і  бігуча  вода,  де спільним  є  фізичний рух,  призвели  до  народження  спільного  слова,  іменника  -  б і г ,  Б О Г.

  У  слові     "Бог"  сконцентрувався  основоположний  переважний  символ  торжества  цивілізаційного  розвитку людини.  Б о г -  усвідомлений  пріорітетний  спосіб  існування людини ,  що на початковому етапі  її  розвитку  укорінився у словнику  укРАїнців  і  розповсюдився у словниках  багатьох  індоєвропейських народів.    Б о г  -  це  психічний стан  людини  цілеспрямований  на  мобілізацію  її  зусиль фізичного виживання в конкурентному природньому  і  соціальному середовищах.

Для свідомої  і  підсвідомої щоденної орієнтації у життєвому просторі, який цивілізаційно невпинно, загрозливо розширувався, ускладнювався  стародавні укРАїнці  символами  зафіксували  переваги  божої  благодаті  в  природі, культурі, фізичних предметах.

В  колисці  укРАїнського народу, правобережній УкРАїні, головну центральну  річку  бігучої води  укРАїнці  назвали  " Бог " ( Буг ).  Багато потічків,  в тому числі  і  в  Потіївці на Білоцерківщині,   прозиваються  "Бігучими".  Це вказує на мапі світу природнє середовище де народилося  слово  " Б о г ",  а  в психології стародавніх українців  символ  Божої  благодаті  на існування укРАїнського народу.

"Київ"  -   археологія  слова

"Кий",  "Кит" -  слова, терміни із тлумачного та спеціалізованих словників  української мови  21 століття мають спільне основне функціональне призначення при їх народженні.  На  початку цивілізаційного руху  інстинкт самозбереження  вимагав від людини  присвоїти термінологію  її основим потребам опора , захист -  вигадати влучні слова.  Так появилися в словнику українського народу з первісної  давнини слова         "Кит",  "Кий"  а з ними і легенда про трьох китів на які у всесвітньому океані  опирається  земна твердь -  колиска людської істоти.

Невпинний цивілізаційний розвиток народжував і вимагав нових засобів  як  предметних так і  соціальних,  але для існування людини  потреба  в    опорі,  захисті  являлася найважливішою у всі віки. Тому корінні слова    "Кит", "Кий"  через тисячоліття  після народження дійшли  в  словники  укРАїнського народу  третього тисячоліття.  Ці слова набули більш широкого значення  і  стали корінними  при словотворенні спеціалізованих термінів..

    Кий  -  палиця,  перший предмет тривалого використання,  який взяла істота в руки перетворюючись фізично в людину.  Тривале безперервне використання  кия - універсального руками виготовленого знаряддя  сприяло розвитку істоти як людини, тому що не природнім, а вигаданим чином створювало перевагу  в забезпеченні  життевих потреб людини на опору, на захист, на напад з метою добування їжі,  на  примус  при розширенні життєвого простору.

  Кий  -  люди поважного віку використовують  і нині  для опори і  захисту  від перешкод. Ще в 20 столітті в Україні використовували для захисту домівок від зимового холоду  первісну технологію китування - замазування шибок вікон  китом - замазкою. В стародавньому Києві, при будівництві мосту через Дніпро використовували  опори  або  киї  або  бики. В  Україні осіле населення півночі  захищалося  від кочового населення півдня лінією опорних пунктів - китайгородів. На мапі  УкРАїни  і  нині на межі лісостепу - степу багато давніх населених  пунктів  під назвою   "Китайгород".  Це Хмельницька, Вінницька, Київська, Дніпропетровська області. ( Див. на сайті: rodovid-bigucha.at.ua  Родовідна книга стор. 526).  У Середньовіччі в УкРАїні супутниками великих міст були  захисні фортеці  - Китайгороди.   Полеглих  захисників  УкРАїни  -  козаків китайкою  покривали в похоронному процесі.  ( Тарас Шевченко - Поезії ... ) .  Українці назвали державу   захищену   мурованою стіною  " Китай ". 

  Людина,  продукт соціального середовища  і  тривалий час спроможна існувати тільки в соціальному середовищі. Тобто  їй життєво необхідними  є   плем'я, об'єднання племен, держава, які першочергово  виконують  функцію  опори,  захисту  людини. 

  Для лаконічної укРАїнської мови характерним  є  перенесення  назви  предмета,  соціальної функції людини на персоніфікацію  особи. Типові прклади.  Функція  "коваля"  переносилась  на прізвисько, апотім і на  прізвище  "Коваль".    Фізичний предмет   "ковінька"  трансформувався  в  прізвище  "Ковінька" Олександр - письменник.

Функцію, яку на початку цивілізаційного розвитку виконував найважливіший  для людини  фізичний предмет  під назвою  "кий" -  опора, захист  був перенесений  в соціальному середовищі  племені, держави на  соціальний  суб'єкт опори,захисту   "кий"  -   одноосібний,  надійний, всенародно обраний  керівник, воєвода.  Тому закономірно у давніх укРАїнців  одноосібного  керівника - князя племені, а потім і найпотужнішого об'єднання племен на території України функціонально і  персоніфіковано,   як  зазвичай,  прозвали  Кий .  Люди, що гуртувалися навколо такої важливої,  успішної особистості    з гордістю    обзивали   себе   "киянами".   А своє  головне  поселення  прозвали  "Київ",  як  опорна для околиці  захищена  територія.

В багатьох куточках світу,  куди проникали українські місіонери, воїни   опорні  населені пункти, фортеці, міста  називали  "Київ".  Особливо,  в  Месопотамії - Персії,  в басейні Дунаю слов'яномовних народів.  

Поселення, на території київських  природньо захищених  пагорбів з прадавніх часів, а потім і фортеця, місто  Київ  виконували свою функцію  опори, захисту  дякуючи вдалому вибору людей  навколишнього середовища,  які оцінили своє стратегічно важливе розташування на домінуючих над околицею кручах  у верхів'ях  Дніпра, де зливаються потоки трьох  повноводних , судноплавних ,  найважливіших водних артерій  УкРАїни Прип'ять, Дніпро, Десна  і де акумулюється  різнобічна  діяльність  укРАїнського народу  із  різних регіонів УкРАїни, світу вцілому.  Так  возвеличувалась  столиця  УкРАїни -  місто  Київ.  

Версія  з  2015р..

"Біла  Церква"  -  пам'ятка історії  України

"Біла  Церква" - нинішня назва  міста з 14 століття.  Це поселення відродилося на руїнах кріпості зведеної в зручному місці над річкою  Рось (РА-ось) в 11 столітті в часи князя Ярослава (Я- Ра-славлю) Мудрого. Цю важливу для держави сторожову фортецю на південних кордонах  Русі назвали на честь князя  - "Ю'рїв".  Українське ім'я князя   "Я -РА - слав"  в православній церкві при хрещенні було змінено на  "Юрій", біблійний символ " Юрій  змієборець - захисник".  Стратегічне значення кріпості "Ю'рїв" сприяло її розбудові.

Для утвердження державності  і  як засіб християнізації на  Пороссі, побудували на узвишші в центрі кріпосного пагорба   кам'яну церкву. Рось тече  по гранітному щиту, тому і сірий камінь для  церкви брали з місцевого гранітного кар'єру.  Іншого каменю,  окрім сірого граніту в околиці не існує

Як і столиця Руської держави Київ ,  так і  її  околиця,  кріпость Юр'їв, не підкорилася загарбникам - монголам і були ними зруйновані вщент. На згарищі дерев'яних будівель кріпості "Ю'рїв" , на пагорбі ,  бовваніли залишки обгорілої кам'яної з місцевого сірого  граніту церкви - пустки, що були помітні здалеку, звідусіль. Місцеве населення округи кріпості, що розбіглося увсебіч від розбійників почало знову гуртуватись навколо визначної місцини в часи нової, молодої держави - Речі Посполитої.

Попередній  невдалий політичний проект  -  Руська держава   був втрачений і за століття  забутий.  На околиці нової держави, де її присутність і ідеологія ще були надто слабкими природньо відновлюються прадавні корінні традиції, культура, ідеологія   вічної   УкРАїни.

 Коріння народу сягає тих  минулих часів з яких витікає його найдавніша зафіксована пам'ять   усно  чи  письмово .

Місцину вже забутої кріпості  Руської держави  -  Ю'рїв, згуртоване місцеве населення в 14 столітті почало називати  " Біла Церква ", віддаючи данину найвиразнішому, найпомітнішому  об'єкту околиці. Ця назва з народного середовища  молодою державою   Річчю Посполитою  була взята  за офіційну. Так з'явився на мапі УкРАїни населений пункт - фортеця "Біла Церква ". 

Цивілізаційна мудрість укРАїнців, їх  усвідомлення себе проявляється  в збереженні корінних природніх символів існування народу і зневазі  до  силоміць нав'язаних орієнтирів буття. Тому і ще одне підтвердження, доля державної назви "Юр'їв".

В  УкРАїні  гідроніми, топоніми в переважній більшості  походять із природнього середовища  укРАїнців.     Тому назва населеного пункту        "Біла Церква "  малоймовірно  владна,  персоніфікована.  І   будь-які  гіпотези про  якогось там     місцевого господаря        "Білого"       не витримують    критики.          В 14 столітті  у  слабкохристиянізованій, розореній, тогочас  в дійсності  (язичницькій)  рідновірській  УкРАїні  рівноцінно слабкою, малоймовірною  є  гіпотеза     про християнський  символ     в   образі      " Білого Архангела".   Тому   поринувши на саме дно пам'яті укРАїнського народу віднайдемо відповідь на  питання :     " Чому  Біла Церква ?"   а  заодно     відчуємо    ВІК  укРАїнсько народу.        

Слово  " Церква "  не визиває запитань.  Тому зупинимось на дослідженні  археології слова " Біла".  " Біла " -  в українській мові, через зорові відчуття, визначає колір матерії. Емоційні  відчуття слова  " Біла " мінливі. Це слово використовується для характеристики  як природнього так і соціального середовища.  В часи виникнення назви міста  " Біла Церква "  ( 14 століття )  про природній колір столітньої давнини руїн обгорілої із сірого каменю  церкви - пустки   говорити зайве, тим паче  "білого"  кольору.     Тому дослідимо відчуття від слова  " Біла " в соціальному середовищі.

В кінці 2 - го тисячоліття, теперечки   білий колір в більшості  сприймається як  символ красоти, молодості, чистоти, благородства. Натомість, на початку 2-го тисячоліття і в 14 столітті,   традиційними народними  віруваннями пропагувався         білий  колір          як символ           скорботи,  страху завершення життя.   Ця народна традиція перетекла і в канони християнської церкви.   Витоки  цих соціальних емоцій від  білого кольору  зародилися ще на  початку цивілізаційного руху людини,  коли людське життя упорядковувалось виключно природніми факторами які і формували традицію.  Їжа, тепло,  як головні атрибути життя,  були перед загрозою     холоду,   морозу,   зими,   пустельної суцільної мерзлоти.                Білий колір був виразним емоційним  символом   тієї  епохи     -     останнього  льодовикового  періоду.   

На нинішній території  УкРАїни мисливці на мамонтів, оленів були змушені проживати  в середовищі  популяції цих тварин, на межі льодовика.  Хоча і  мінливе, екстремальне, але таке природнє середовище створювало умови існування. Поряд з тим  ці  племена тубільців віками перебували в страху смерті від пустельного, смертельно холодного, сніжнобілого стану природи.  Ця найбільш емоційно виражена  пам'ять  білого кольору, як  кольору пустки , смерті  закарбувалась в пам'яті всіх наступних поколінь народу,    що постійно, безперервно проживає на цій землі і тих хто емігрував в цю благодатну землю,   а це  земля  УкРАїни.  Це один із чисельних доказів того, що    пам'ять укРАїнсого народу   сягає останнього  льодовикового періоду, а  це  10 тисяч  років  і   є  Вік  укРА їнського  народу.

  Тому назва  " Біла  Церква "  є  пам'ятка історії  УкРАїни.  Корінне її значення  -  в 13 столітті    велична, поважна  церковна будівля,  але нажаль  в 14 столітті  вже  пустельна, зруйнована  смертельним ворогом   отримала  закономірно  природньо    народну  назву     з  пам'яті  віків  " Біла ".

  Версія з  2012р..

Цивілізаційний  Рух

Всевишень  (моршин)  2014р.

БЛАГОдать  від  БОГА :

Б І Г у ч а  вода  >  +  приборканий В О Г О  Н Ь  >  +  лагідне  С О Н Ц Е  >    урівноважена  ДУША .

УкРАїнський символ з  МАТРІАРХАТУ

( чоловік  Матері РОДУ  -  МАМІЙ )

Скульптор  В. Наконечний ; мистецтвознавець О. Годенко

Реліквія роду Тодора Прилуцького

"Козак МАМАЙ" Картина народної художниці  України  А. Рак,

 скло, (1,2 * 0,7 )м.,  2002008р

​​​  В оберезі онуки Тодора, Наталки Прилуцької.